10 березня 2026 року з ініціативи завідувачки кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи проф. Зозуляк-Случик Р. В. та за активної участі викладачів і студентів спеціальності «Соціальна робота» на базі Навчально-наукової лабораторії соціальної роботи відбулися Шевченківські читання до 212-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря. Захід став не просто культурною подією, а й глибоким духовним переживанням, що об’єднало учасників у спільному усвідомленні сили українського слова, історичної пам’яті та відповідальності за майбутнє держави.
День народження Тараса Григоровича Шевченка – пророка, національного генія, мислителя і духовного провідника українського народу – завжди був символом незламності українського духу, боротьби за правду та гідність. Його слово, народжене з болю і любові до України, продовжує звучати через століття, надихаючи нові покоління. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, його заклик «Борітеся – поборете!» набуває особливої сили й звучить як моральний дороговказ для кожного українця – для тих, хто боронить країну на передовій, і для тих, хто підтримує державу в тилу, навчає, допомагає, лікує та відновлює людські долі.
На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Героїв – воїнів, які віддали найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України. Ця тиша була сповнена глибокого болю, вдячності й усвідомлення високої ціни, яку наш народ платить за право жити у вільній державі.
Звертаючись до присутніх, завідувачка кафедри наголосила, що Шевченкове слово звучить не лише як поезія, а й як моральний імператив для сучасного суспільства: «Сьогодні ми не лише вшановуємо геній Кобзаря – ми висловлюємо безмежну вдячність тим, хто щодня захищає нашу землю. Шевченкове слово – це наша духовна зброя, наша пам’ять і наш обов’язок – пам’ятати про ціну свободи та гідно нести її далі».
Модератор дійства – завідувачка Навчально-наукової лабораторії соціальної роботи Наталія Сабат – підкреслила, що для фахівців соціальної сфери слово має особливу силу. Воно може стати підтримкою у найважчі моменти, допомогти людині пережити біль втрати, віднайти внутрішні ресурси та знову повірити в життя. Слово здатне не лише інформувати – воно може захищати, лікувати, відновлювати людську гідність і відкривати шлях до відновлення.
Гостями заходу були Олена Дудзенко – психологиня, керівниця Ветеранського простору БО «Перший добровольчий хірургічний шпиталь» в Івано-Франківську, та Гліб Тимошенко – офіцер 4 центру рекрутингу Сил ТрО ЗСУ у м. Івано-Франківськ. Особливим і надзвичайно зворушливим моментом читань став щирий, глибокий, людяний виступ Гліба Тимошенка. Офіцер поділився власними роздумами про силу мотивації, про важливість підтримки тих, хто повертається з фронту, і про те, як важливо для захисників відчувати турботу суспільства. Стрижнем дискусії обрано тезу про те, що підтримка захисників – тривалий процес, який потребує професіоналізму, емпатії, глибокого людського розуміння. Для студентів – майбутніх соціальних працівників – ця розмова стала цінним професійним уроком, нагадуванням про відповідальність перед ветеранами, їхніми родинами, всіма, хто пережив травматичний досвід війни. На знак поваги, вдячності та як символ духовного оберега Наталія Сабат подарувала військовому виготовлену студентами вервицю – щирий знак підтримки й молитви.
Особливу атмосферу заходу створили студенти – Чомоляк Юрій, Кобельська Ірина, Мамалига Анастасія, Прокопів Соломія, Руда Надія, які натхненно декламували поезії Тараса Шевченка. Кожен рядок звучав щиро й проникливо, адже молодь обирала ті вірші, які найбільше перегукуються із сьогоднішньою реальністю – про свободу, гідність, боротьбу і любов до України. У цих словах відчувалася жива емоція, гордість за свою країну та віра у її майбутнє.
Не залишилися без уваги присутніх і красиві, з яскравим колоритом, вишиванки хлопців та дівчат – символ національної ідентичності, історичної пам’яті, вірності українським традиціям. Це створювало особливе відчуття спільності, коли кожен присутній відчував себе частиною великої української родини.
Шевченківські читання стали не лише даниною пам’яті геніальному поету, а й важливим простором для осмислення сучасних викликів, формування ціннісних орієнтирів і професійної відповідальності майбутніх соціальних працівників. Вони нагадали всім присутнім про силу слова, силу пам’яті та силу людської солідарності. У цей непростий для країни час Шевченкове слово знову звучить як джерело віри, надії та внутрішньої сили. Воно підтримує, об’єднує і надихає, нагадуючи кожному з нас про найважливіше – про вдячність тим, хто боронить Україну, про підтримку ближнього і про незламну віру у перемогу правди, свободи і добра.
Разом до перемоги! Дякуємо нашим захисникам!
